Ювілей 25 - річчя Сестер

Суть богопосвяченого життя – наближувати Бога світові й сам світ віддавати Богові. Святий Апостол Павло навчає: «А коли ви з Христом воскресли, то шукайте того горішнього, де Христос перебуває, сівши по правиці Бога. Думайте про горішнє, а не про земне. Бо ви померли, і життя ваше поховане з Христом у Бозі» (Кол 3, 1-3). Саме таким залишається девіз Серцянської Родини: постійно йти до Бога разом з всіма людьми. Християни перших віків добре розуміли своє завдання, потребу переказування людям добродійств науки Ісуса. Вони проголошували Євангеліє своїм життям. Засновували спільноти, в котрих мешкав Ісус. Перші християни були «світлом для світу», в суспільстві зраненому злом, корупцією та зневоленням. Єрусалимська спільнота була взірцевою та вказувала дорогу, якою варто йти. Перші християни між собою жили у взаємній особливій братній любові і допомозі. Ділилися усім, що мали. Хто не любить, той не буде ревним, а любов є внутрішньою силою, що веде людину до цілковитої посвяти ближньому. Тому що «ніхто бо з нас не живе для себе самого і ніхто не вмирає для самого себе: бо коли ми живемо, для Господа живемо; і коли ми вмираємо, для Господа вмираємо. Отож, чи ми живемо, чи вмираємо, ми Господні» (Рим 14, 7-8). Таким, а не іншим чином стаємо власністю Господа Ісуса. Ціле наше життя і кожний день, усе що здобули і маємо, все з чого складається життя, й все, що йому фізично загрожує, стає переповнене Його святою присутністю. В усьому і через все хоче діяти Христос і все отримати для пошани і Божої слави та допомоги людям.

  Власне цей приклад перших християн впровадили в своє життя наші Сестри Леонтина Хіжинська і Валентина Загурська, які 16 квітня 2012 року святкували свій ювілей 25-річчя монашого життя. Урочисту Службу Божу в нашій каплиці Головного Дому Вікаріату відправляв о. Марек Шимуля, віце-ректор Вищої Метрополичої Духовної Семінарії у Варшаві. На початку святкування Ювілею Настоятелька Вікаріату на Україні с. Реґіна Ходаківсьва привітала всіх священиків, які спів служили Євхаристію – о. Віктора Лутковського МІС, настоятеля парафії св. Станіслава в м. Городок, разом з його співбратом о. Станіславом Завальським, о. Томаша Мєркєвича, на той час виконуючого обов’язки адміністратора парафії свв. Апостолів Петра і Павла в смт. Ярмолинцях, та отців Павла Дідору і Домініка Яцкова, викладачів Вищої Духовної Семінарії «Святого Духа» в м. Городок. Сестри Леонтина і Валентина урочисто в присутності священиків, Співсестер та гостей відновили Обіти перед Настоятелькою Вікаріату. В 25річницю Обітів, як символ гідно прожитого життя в чистості, вбогості і послуху, сестри отримали вінок – символ вірності Ісусу Христу. Все, що сестри робили протягом цих 25 років богопосвяченого життя, робили з великою любов’ю і посвятою. Хрест Господа Ісуса Христа був їхньою силою.

На закінчення Служби Божої настоятель парафії Св. Станіслава в м. Городок, де сестри живуть тепер, розповів присутнім про радісне, тихе, покірне, укрите для світу служіння Сестер - Ювілярок в парафії. Отець настоятель зокрема підкреслив їхню велику роль і служіння з часів праці в городоцькій парафії Св. Станіслава, о. Владислава Ванагса, багаторічного настоятеля цієї парафії. О. Павло Дідора на закінчення Св. Меси, скерував слова вдячності Сестрам Ювіляркам і подякував Їм за їхнє щире і правдиве наповнене молитвою служіння ближньому. За його словами: «християнське життя сестер», приклад якого пам’ятає ще зі свого дитинства, залишається для нього важливим. Там, в городоцької парафії, він щонеділі зустрічався з цими «святими людьми».

  Наші сестри Ала Сельська і Аня Височинська коротко розповіли, що своїм покликанням завдячують також тим, двом простим Сестрам, закоханим в справах Божих більше ніж в земних. Вони не боялися бути вірними Богові і Церкві в часах переслідувань за віру. На завершення перша настоятелька Сестер Ювілярок в Городку подякувала всім священикам за Службу Божу та своїм сестрам за вірність Обітам, особливо за дар послуху, яким у ті важкі часи, жили Сестри без сумніву і нарікань. О. Казимір Кухарський в своїй книжці У відблисках святості, писав: «Кожне покликання мусить врости в своє Згромадження. Врости – це ставати добрим квасом, це промінювати, це чинити добро – присутністю, молитвою і працею, здоров’ям і хворобою, молодістю і старістю, життям і смертю». Усі ті всі можливості вибирає Бог, щоб являти свою святість, милосердя і всемогутність серед людей. Саме Сестри Ювілярки є такими, а не іншими свідками Божої доброти для інших осіб, а особливо серед тих, хто їх знає особисто. Такими свідками в першу чергу являються сестри Серцянки.

  Нашим сестрам Леонтині Хіжинській і Валентині Загурській, родом з Городка на Хмельниччині, ще раз складаємо наші найщиріші побажання: Бажаємо Їм Божого благословіння і радості життя, Опіки Матері Святої Та Її Сина – Ісуса Христа. Щоб будучи Дочками Найчистішого Серця Марії, Ще на многії літа, Кріпились Божою Любов’ю Й здобували інші душі для Царства Бога на землі!