Чи чуєш голос Бога?

 

Бог може говорити через твоє «я», але за умови, що ти перебуваєш перед Ним у повній правді і живеш, зберігаючи принципову позицію - завжди виконувати Його волю. Саме бажання слухати Бога є ділом Святого Духу. Подібно до того, як Святий Дух засвідчує, що ми - «діти Божі» (Рим 8,16), так само Він разом з нашим духом промовляє про те, що є волею Бога. 

Дуже рідко Бог говорить у безпосередній спосіб, словами, що їх можна почути і зауважити. Найчастіше Він говорить посередньо, через глибоку волю, яка шукає правди.

Бог говорить також через події, обставини, зустрічі з людьми і через читання. Багато з того, що навколо тебе відбувається, містить в собі таємниче послання Бога. Йдеться про те, щоб його розшифрувати і пояснити.  Випадкові події стають особистим зверненням Бога до нас.

Бог невпинно промовляє, повчає, заохочує, взиває, потішає; справді прогулюється по нашому саду (пор. Бут 3,8). Наше життя знову може стати раєм, де увесь час ми будемо зустрічати Його.

Якщо читаємо Біблію, то для того, щоб навчитися бачити, що Бог невпинно до нас говорить. Як часто ми читаємо ці слова "Господь сказав Мойсеєві…". Це не означає, що Мойсей безперервно чув голос Бога, однак він був так налаштований на Бога, що думав Його категоріями. Ми найчастіше чуємо лагідне зауваження зі сторони Бога: "Думки бо мої – не ваші думки" (Іс 55,8). Однак це можна змінити! Може так бути, що ми почнемо думати по-Божому, що Бог буде взмозі  послуговуватись нашим розумом, любити нашим серцем. Можемо поступово набути таку позицію, яка була в Ісусі Христі (пор. Флп 2,5) і так, як Він у всьому зустрічати Отця. Коли Ісус захоплювався ліліями на полі і бачив, як птахи здобувають їжу, не сіючи ані жнучи, помічав в тому любов і турботу свого Отця (Mт 6, 26-29).

Було б мудро з нашої сторони, коли б ми час від часу використовували декілька хвилин на іспит совісті, ставлячи собі таке питання: Чого Бог хотів мене сьогодні навчити? У чому я Його зустріла або в чому повинна була з Ним зустрітися? Якщо вважаєш, що в іспиті совісті потрібно шукати свої гріхи, то насправді одним з наших найбільших гріхів є той, що ми не розпізнаємо Бога, який прогулюється по нашому саду (пор. Бут 3,8).

(Матеріал взято з книги «Słyszysz szum wiatru?», автор W. Stinissen, Poznań 2004, с. 66-69).