ТИЖДЕНЬ МОЛИТОВ ПРО НОВІ ПОКЛИКАННЯ.

В Церкві розпочався тиждень молитов про нові покликання до священицького та монашого життя.

В Києво- Житомирській дієцезії вступним зіходом стало нічне чування, яке відбувається уже традиційно у ніг нашої Заступниці в Бардичеві перед ЇЇ святим обличчям.

Численно згромадилась молодь і не тільки, щоб чувати перед обличчям Богородиці і розважити таємницю покликання , як і просити про відважні нові молоді серця, які скажуть для ЇЇ Сина "ТАК". Були представлені майже сучасні святі, тобто святі 20 століття. Їх приклад життя та дорогу реалізації свого покликання.

Серед інших був і Владислав Буковинський, котрий народився саме у Бердичіві, а служив віруючим на Казахстані.

У сьогоднішню четверту неділю великодню, чуємо слова Ісуса : «Я – Пастир добрий! Пастир добрий кладе свою душу за овець. Наймит же і той, хто не є пастирем, якому вівці не належать, коли бачить вовка, що наближається, кидає овець і втікає, а вовк хапає їх і розполохує; наймит утікає, адже він – наймит, і немає йому діла до овець. Я – Пастир добрий. І Я знаю своїх, і Мої знають Мене; як знає Мене Отець, так і Я знаю Отця; і кладу свою душу за овець. Я маю й інших овець, які не з цієї кошари, тож Мені треба і їх привести; вони почують Мій голос, і буде одна отара й один Пастир. Саме тому любить Мене Отець, що Я кладу свою душу, аби знову прийняти її. Ніхто не бере її від Мене, але Я сам віддаю її. Владу маю її віддати, і владу маю знову її прийняти; цю заповідь Я одержав від Мого Отця».Йн 10, 11-18

Пригадуються слова Святішого отця Франциска звернені до священиків про те, що" пастир має пахнути своїми вівцями"

Ці слова набирають особливого змісту коли відносимо їх до Ісуса. Господь в своїй нескінченній любові не залишився кимсь далеким і недосяжним, але запрагнув стати одним з нас, прожити людське життя, щоб проникнутись запахом овець. Бути Богом з нами. Працювати столяром і бавитись на весіллі, відвідувати друзів. Бути Богом котрий знає втому, проблеми і біль. Богом котрий вміє тішитись, розгніватись і плакати. Богом, котрий любить, будує відносини і зустрічає на своїй дорозі різних людей. Богом, котрого зранено і котрий знає смак приниження і страху. Богом, котрий вмирає. Завдяки дару вільної волі можемо самі керувати своїм життям. І напевно неодноразово заблукаємо, забруднимось і зробимо неправильний вибір. Але маємо Пастиря, котрий не знеохочується нами, не гидується нашого бруду, але неперестає шукати нас, щоб дати свою любов. Бо так насправді лише у стаді, зі своїм Пастирем можемо бути в безпеці і віднаходити щастя в безкінечній любові Бога до кожного з нас. Господи

Боже, Царю неба і землі, Ти довірив пастирям святий захист усього творіння, давши в руки їм владу над Тобою самим. Пошли святих пастирів народові Твоєму, щоб були вони захисниками йому в поневіряннях його, щоб були братами в нужді, щоб словом і ділом та всім буттям своїм упроваджували Тебе в повсякденне життя і серця людей. Нехай будуть їхні серця і дух чистими, праведними і смиренними! Хай будуть вони подібні до Тебе і вміють розділяти спасительні страждання Твої. Хай будуть вірними Тобі, Господи Боже, Церкві Твоїй і обов’язкам своїм до останнього подиху! Амінь.