ДОБРИЙ ПАСТИР: МОЇ ВІВЦІ СЛУХАЮТЬ МОГО ГОЛОСУ.

Я, Паюк Зофія, дочка Івана і Гентруди, народилась в селі Олешківці , Хмельницької обл. і Хмельницького району на Україні.

Таїнство Хрещення отримала в парафії св. Анни на Гречанах у м Хмельницькому. Т.Хрещення уділяв священик – Т.Хоппе, або Броніслав Мірецький.

Перше Причастя прийняла в парафії Матері Божої Скорботної в капличці, в смт. Гвардійське, Хмельницької обл. і Хмельницького району.

Причастя уділяв і сповідав о. Владислав Ванагс. Таїнство Миропомазання отримала в парафії св. Антонія в м. Городок, що на Хмельниччині. Це Таїнство уділяв єпископ Ян Ольшанський. Приблизна дата 15.08.1983р. В цьому Таїнстві я собі обрала ім'я св. Анни. 

Після закінчення школи, навчалась в ПТУ- професійне технічне училище № 24, яке знаходиться в м. Хмельницькому. Після закінчення училища працювала на філіалі швейної фабрики « Спецодягу», яка знаходиться в м. Хмельницькому. Коли працювала на швейній фабриці в Хмельницькому, ходила на Святу Службу в капличку, яка находилась на Проспекті Миру.

З часом почала відвідувати катихези для молоді. Там я познайомилась з сестрою Регіною Ходаківською, с. Аллою Cєльською. Коли я із своєю сестрою близнючкою Марією почали ходити до Каплички на св. Службу ми не знали, що там працюють сестри, вони мали одяг такий як усі інші дівчата. Одного разу це якраз був місяць жовтень. Розарійні богослужіння після св. Служби. Одного дня перед св. Службою підходить до нас одна дівчина( це була с.Алла) і говорить, що після служби треба буде піти у захрестію і одіти білі плаття, з дівчат більше не було нікого і ми одні не хотіли іти. Ми говоримо до цієї дівчини, що якщо ти одягнеш біле плаття ти і ми одягнемо, вона не дуже хотіла одягати, яка причина ми не знали, але вона одягнула. Що було після адорації, коли ми зайшли в захрестію то священик Андрій Рогальський сказав таку фразу: «Сестра також одягла біле плаття». Для нас так було трохи дивно, що він її назвав «сестра». І коли ми почали ходити на катихези от тоді ми зрозуміли чому отець Андрій її назвав «сестра».

Катихези для молоді вела с.Регіна Ходаківська. В тому часі ми познайомились з Оксаною Штогрин, Оленою Куц.

Одного дня Олена запропонувала нам піти до однієї сестри. Коли ми поїхали до неї ми познайомились із сестрою Льонею Мергут, в цьому ж будинку проживала також с.Аня. І ми деколи приходили до них. Одного дня с. Льоня мала з нами таку розмову розповіла нам (мені і моїй рідній сестрі) про згромадження і запитала може ми б хотіли бути монахинями служити Богу. Ми звісно сказали, що ми подумаємо.

На наступний рік перед вербною неділею були оголошення, що є можливість поїхати на з’їзд молоді до Житомира. Коли ми поїхали на День Молоді, то там ми познайомились із с. Марією Мергут і с. Мілою Шендерою. Після Дня Молоді 4.04.1993 р. ми були прийняті до ордену сестер Серцянок. У 1993 р. ми розрахувалися з праці.

З 15.08.1994 р.- по 1994 р. працювала у смт. Гвардійське в Парафії під назвою Божого Проведіння. В парафії я займалась такою працею: прибирала, прала і прасувала костельну білизну, пекла оплатки і комуніканти. В тому часі на парафії настоятелем був отець Віктор Ткач. А також там працювали с. Гельця Островська, с. Люда- вона була тільки ще постулянкою. 1.09.1994р. поїхала до смт. Ярмолинці і там продовжила свій постулат. Займалась різними роботами на будові цього будинку.

8.12.12994 була прийнята до новіціату. Патронкою в новіціаті я собі вибрала ім'я св. Фаустини Ковальської. Разом зі мною в цей день до новіціяту були прийняті моя сестричка- близнючка Марія – Бернадета, Люда-Сирафіна – Саганівська, Людмила – Олександра – Павлова. Незадовго перед Різдвом Христовим приїхали наші новіціушки, тобто вони повернулись з Польщі на Україну. Це Галінка Бабій, Геля Гангало, і Люда Доманська.

4.02.1996р.будучи на другому році новіцяту розпочала апостольську діяльність в селі Шарівка, Хмельницького району. На парафію я доїжджала із с.Мілою. Провадила катехезу в парафії. Настоятелем парафії був о.Станіслав Завальський. 7.06.1997 р. склала перші обіти в Ярмолинцях. Святу Месу Целєбрував віце - ректор Духовної симінарії в Городку о.Єжи Курцик. Після складення перших обітів я працювала в домовій каплиці в захристії в Ярмолинцях, також пекла комуніканти.

26.08.2002 р. склала вічні обіти в смт. Ярмолинці. Разом зі мною обіти складали сестри: Марися – Бернадета, Лєна – Пія, Лєна – Кляра, Юля – Францішка. На Св.Службу очолювали: єпископ Станіслав Широкорадюк, з Києво – Житомирської дієцезії, єп. Лєон Дубравський, з Кам'янець – Подільської дієцезії. Також були присутні священики: о. Віктор Ткач, з м. Хмельницького, о. Мирослав з смт. Ярмолинці, о.Юзеф Червонка із Києва, о Владислав Дерунов з м. Львова, о. Обуховський з Білорусії, були також клєріки з Городоцької семінарії, також із спільноти братів францисканців.

Моє покликання.

Покликання я відчула ще в дитинстві, не пам’ятаю скільки мені було років, 9 чи 10. Якось одного дня мамі дали таку брошурку із святою Фаустиною. Коли я її читала мені сподобалась ця свята. Я багато раз перечитувала про святу Фаустину і мені так хотілося поїхати в Польщу і стати такою як Фаустина. Але куди, Польща, я поїду, куди до кого. І так, мрія була, але не здійснювалася. Пройшли роки і я пішла за покликом голосу, але в інший орден. Видно Бог мене кликав, чекав на мене. Готовив мене.